З незапам'ятних часів люди відзначали проводи лютої зими і настання довгоочікуваної весняної пори різними обрядами і ритуалами. Історія свята Новруз, який широко відзначається тюркомовними народами, в тому числі і азербайджанцями, бере свої витоки з далекої давнини, задовго до появи ісламу в Азербайджані. Напередодні Новрузу прийнято відзначати чотири передсвяткових вівторка, що уособлюють чотири стихії: воду, вогонь, вітер і землю. Згідно  з міфологічними уявленнями про світобудову, у створенні світу брали участь ці чотири стихії. 

Су чершенбесі (вівторок на воді) пов’язаний з повір‘ям про те, що теплий подих весни пробуджує річки, замерзлі на тріскучому морозі, позбавляє їх від крижаних кайданів. 

Од чершенбесі (вівторок на вогні) уособлює вогонь, сонячне тепло, вогнище. 

Йел чершенбесі (вівторок на вітрі). Згідно з повір'ям, в цей день вітер приводить в рух воду і вогонь, що пробудилися до нього, розпускаються бруньки, наповнюючи повітря пахучим ароматом, весна вступає в свої права. 

Торпаг чершенбесі (вівторок землі) - заключний вівторок у переддень Новрузу, що втілює благополуччя і достаток. 

Прихід Новруза - благовісника весни споконвіку оспівувався в класичній східній літературі, а в азербайджанської поезії віршам про Новруз відведено окремий поетичний жанр - «Бахарія».