Твоє горе - наше горе, Твоя душа - наша душа, Туреччина... Страшне горе, що тяжким каменем стиснуло Твої груди, криваві рани, що відкрилися на Твоєму тілі, прірви, що розверзлися, що поглинули тисячі наших братів і сестер, синів, доньок, немовлят, поранили серце, залишили в душі всього Азербайджану, всього Тюркського світу глибокі, незгладимі сліди...

Постраждалі маленькі діти, які не зрозуміли, що сталося... сміливі юнаки, літні, підлітки, які, залишаючись самі під уламками, намагалися врятувати своїх товаришів, дітей, жінок і старих... матері, які закрили собою своїх немовлят і намагалися врятувати їх ціною власного життя ... зневірений батько, який, здається, до кінця життя терпляче триматиме, ніби волає про допомогу, неживу руку свою, що втратила життя під завалами, 15-річної дочки... Безстрашні рятувальники, самовіддані лікарі, медсестри, робітники, водії, журналісти, оператори, не побоявшись опинитися під руїнами землетрусу, що продовжував стрясати будівлі, і замість того, щоб тікати та рятувати своє життя, що кинулися в гущавину подій.

Усі ці сцени, події, що будять і приголомшливі усе Людство, ще раз продемонстрували всьому світу Твою непереможність, велич Твого Серця, могутність Твого Вічного Звитяжного Духу, що черпає свою силу з нескінченної Любові до Бога, Людини і Життя... написали нову сторінку героїчної історії Туреччини...

Не зневіряйся, не падай духом, Монумент непохитності і Стійкості!

Здрастуй, Живи, Повстань з руїн, Процвітай! Нехай Твоє світло осяє весь світ!

                                                                                                                                                                   Афаг Масуд

                                                                                                                                                                   Народний письменник