Здрастуй, аскере ...

Пишу тобі із сутінок беззвучного, немов зануреного в бездонні водні глибини, світанку... Знай, що кожен наш світанок, з того самого дня, як ти відправився на фронт, охоплений тяжким мовчанням, повним гуркоту снарядів, вибухів ракет...

З того дня, як ти відправився на війну, тут все змінилося... І ночі наші, і дні, думки і почуття, ставлення один до одного... Ночами, занурене в тишу і спокій місто, здається сплячим, та насправді не спить. Немає тут ні спокою, ні сну... З того дня, як ти відправився на фронт, кожна сім'я, кожен з нас днями, ночами слідує за тобою тими слизьким стежками, прямовисними скелями, якими ти  прориваєшся вперед, захищаючи долонями і грудьми тебе від куль, що летять, від осколків розірваних бомб...

Де ти, аскере?.. Чи чуєш нас, тінню повзучих за тобою крок за кроком?.. Чи відчуваєш крокуючих пліч-о-пліч з нами, немов переможні прапори, сірооких, красивих ходжалинців, застигнутих зненацька в далекій сніжній ночі і безжально убитих, які рятуючись від загибелі, тікали босими ногами в засніжені ліси і замерзли там?..

Знаю, душа і тіло твої, що перетворилися в свинець від болю шехидів, не відчувають біль ран від куль... Знаю, втомлене, поранене тіло твоє, що впало додолу, не дасть впасти прапору, що носиш, як незгасаючий смолоскип в грудях. Знаю, гордо будеш нести його до останнього подиху, до останньої п'яді звільненої від ворога землі.

Кажуть, земля стає Батьківщиною лише тоді, коли за неї вмирають. Але ж Батьківщина це не тільки земля, природа, ліси, гори. Батьківщина починається з того, хто віддає за неї своє життя! Батьківщина - це ти, аскер! Герой, що перетворив вітчизну в Батьківщину!

Афаг Масуд