Генерал-майор Володимир Маєвський, який в 1895-1913 роках обіймав посаду консула Росії в Туреччині, відзначав: «Необхідно показати Європі, що вірмени не піддавалися пригніченню і геноциду в Османській імперії. Насправді це був зовсім не геноцид, а політична вигадка. Правда, як вона є, полягає в тому, що вбивства на Сході здійснювалися не мусульманами, а саме вірменами. Вчинені ними звірства згодом приписувалися туркам».

З рапорту полковника-лейтенанта Грязнова про арзінджанські вбивства в 1915 році:

«По дорогах, що ведуть в села, були розкидані пронизані списами тіла мусульманських селян, відрізані частини тулубів і внутрішні органи, що розтіклися... В основному жінки і діти! Судді і багатії організовували вбивства, вірменська армія їх виконувала. Були вириті глибокі колодязі, і безпорадні люди, зарізані як тварини, один за одним були викинуті в колодязі. Вірмени, відповідальні за вбивства, заповнювали будинок вісімдесятьма мусульманами, а потім відрізали їм голови».

Із повідомлення від 1915 року генерала російської армії Л.Одішелідзе:

«11-12 березня вірменські кати сокирами і списами стратили мусульман на територіях навколо Арзінджана. Ці звірі кидали своїх жертв в основному в окопи, вириті ними для здійснення своїх підступних планів. Мій помічник нарахував двісті (200) таких окопів і розкрив вчинені злочини».

Фундамент руйнівної стратегії, спрямованої проти Азербайджану і азербайджанців, був закладений в 1918 році Володимиром Іллічом Леніним. У записці невідомому від 3 червня 1918 р. Ленін доручає «передати Теру (Тер-Габріелян - голова ЦК Бакинського Раднаркому), щоб він підготував все для повного спалення Баку в разі навали».

У відповідному листі Тер-Габріеляна йдеться: «У Баку немає ніяких перешкод для встановлення радянської влади. Всі в один голос кажуть — в Баку йде вірмено-азербайджанська різанина, і що ця різанина створена вірменами».