З 30 березня по 3 квітня 1918 року вірменськими збройними загонами, очолюваними Степаном Шаумяном, в Баку було вбито понад 15 тисяч азербайджанців.

В Азербайджанській Демократичній Республіці 31 березня двічі - в 1919 і 1920рр.  відзначався як день всенародної скорботи.

Згідно з указом російського революціонера, творця Російської соціал-демократичної робітничої партії більшовиків Володимира Ілліча Леніна, відразу після жовтневої революції 1917 року, на території багатої нафтовими покладами бакинської губернії було створено Бакинську Раду Народних Комісарів під головуванням Степана Шаумяна.  Об'єднане формування російських більшовиків і вірменські збройні загони, які захопили владу в місті Баку, роззброїли нечисленні мусульманські військові групи, винищили мирне населення міста, зробивши масштабні антимусульманські акції, метою яких були вбивства і грабежі.

У листі, направленому 13 квітня 1918 року в Раднарком РРФСР, С.Шаумян відзначав: «У 30-31 числах березня, а також 1 квітня в боях на нашому боці билася радянська Червона гвардія, організована нами інтернаціональна Червона армія, Червоний флот, який знову вдалося створити нам в короткий період і вірменські національні частини».

У статті «Доля першого радянського уряду в Баку», присвяченій масовим кровопролитним погромам, які відбувалися наприкінці березня 1918-го року, майбутній лідер азербайджанського національно-визвольного руху в Ірані Сеід Джафар Пішеварі писав: «Я на власні очі бачив звірства дашнаків, бачив, як  вбивають і спалюють в караван-сараях тіла незліченної кількості безвинних людей, особливо непричетних до подій іранців.  Це було страшне дійство, що викликає огиду.  Злочини дашнаків, викликані однією тільки ненавистю і ворожнечею, стискали серце всякого».

У свідченнях сотень свідків, зібраних в документах Надзвичайної слідчої комісії Азербайджанської Народної Республіки, відзначається, що озброєні до зубів, добре навчені вірменські загони, вторгаючись в будинки мусульман, чинили різанину мирних жителів - жінок, дітей, людей похилого віку, покотом, без розбору.  Вони безжально розправлялися з ні в чому не винними мусульманами, кидали дітей в охоплені вогнем будинки, протикали немовлят багнетами.  Вірмени вбивали і грабували мусульман, спалювали їх майно, попередньо забравши найцінніші речі.  Тільки в одному колодязі були знайдені тіла 57 мусульманських жінок і дівчаток з відрізаними вухами, носами і розпоротими животами.

У ті дні вірменсько-дашнакські і російсько-більшовицькі збройні загони Бакинської Ради зруйнували стародавні історичні споруди, міські пам'ятники архітектури, завдали величезної шкоди громадським і приватним будівлям. Були спалені друкарня «Каспій», редакція газети «Ачиг соз», будівля «Ісмаілія», артилерійським вогнем зруйновані мінарети Шахської мечеті і мечеті Тезепір.

Різанина і погроми охопили й інші регіони Азербайджану. 18 березня 2 тисячі дашнаків, озброєних гарматами і кулеметами, по дорозі з Баку в Шемаху дотла знищили 15 мусульманських сіл, після чого оточили і зруйнували місто, тисячі мусульман були жорстоко вбиті.  Влітку 1918 року члену Надзвичайної слідчої комісії, юристу А.Ф.Новацькому насилу вдалося відшукати кількох людей, що вижили в повністю зруйнованому місті Шемахи, щоб отримати свідчення.

Різаниною в місті Шемахи керували вірмени - Степан Лалаєв (Лалаян), Гаврил Караогланян, Гюльбандян, Михайло Арзуманов, Карапет Караманов, Шушинца Агамалова, Самуіл Далієв, Петросянц і вірменські збройні формування в самій Шемахи.

У здійсненій вірменами кривавій різанині в Баку було вбито 15-20 тисяч, в Шемахи - 7 тисяч, в Губі - 6 тисяч азербайджанців.  Число вбитих в Сальяні, Навахи, Лянкарані, Кюрдамирі встановити так і не вдалося, оскільки більшовики, що захопили владу, припинили слідство.

Розпорядженням загальнонаціонального лідера азербайджанського народу Гейдара Алієва від 26 березня 1998 року 31 березня було оголошено Днем геноциду азербайджанців.