З 30 березня по 3 квітня 1918 року вірменськими збройними загонами, очолюваними Степаном Шаумяном, в Баку було вбито понад 15 тисяч азербайджанців.

В Азербайджанській Демократичній Республіці 31 березня двічі - в 1919 і 1920 роках відзначався як день всенародної скорботи.

За указом російського революціонера, творця Російської соціал-демократичної робітничої партії більшовиків Володимира Ілліча Леніна, відразу після Жовтневої революції 1917 року, на території багатої нафтовими покладами Бакинської губернії була створена Бакинська Рада Народних Комісарів під головуванням Степана Шаумяна. Об'єднане формування російських більшовиків і вірменські збройні загони, які захопили владу в місті Баку, роззброїли нечисленні мусульманські військові групи, винищили мирне населення міста, зробивши масштабні анти-мусульманські акції, метою яких були вбивства і грабежі.

У листі, направленому 13 квітня 1918 року в Раднарком РРФСР, С. Шаумян зазначав: "у 30-31 числах березня, а також 1 квітня в боях на нашому боці билися Радянська Червона гвардія, організована нами інтернаціональна Червона Армія, Червоний флот, який знову вдалося створити нам за короткий період, і вірменські національні частини".

У статті "Доля першого радянського уряду в Баку", присвяченій масовим кровопролитним погромам, що відбулися в кінці березня 1918-го року, майбутній лідер азербайджанського національно-визвольного руху в Ірані Сеїд Джафар Пішеварі писав: "Я своїми очима бачив звірства дашнаків, бачив, як вбивають і спалюють в караван-сараях тіла незліченної безлічі безвинних людей, особливо непричетних до подій іранців. Це була страшна, що викликає огиду акція. Злочини дашнаків, викликані однією тільки ненавистю і ворожнечею, стискали серце всякого".

У свідченнях сотень свідків, зібраних в документах надзвичайної слідчої комісії азербайджанської народної республіки, наголошується, що озброєні до зубів, добре навчені вірменські загони, вторгаючись в будинки мусульман, лагодили різанину мирних жителів - жінок, дітей, людей похилого віку, покору, без розбору. Вони безжально розправлялися з ні в чому неповинними мусульманами, кидали дітей в палахкотливі будинки, протикали немовлят багнетами. Вірмени вбивали і грабували мусульман, спалювали їх майно, попередньо забравши найбільш цінні речі. Тільки в одному колодязі були знайдені тіла 57 мусульманських жінок і дівчаток з відрізаними вухами, носами і розпоротими животами.

У ті дні вірменсько-дашнакські і російсько-більшовицькі збройні загони Бакинської ради зруйнували стародавні історичні споруди, міські пам'ятники архітектури, завдали величезної шкоди громадським і приватним будівлям. Були спалені друкарня "Каспій", редакція газети "Ачиг сез", будівля "Ісмаїлія", артилерійським вогнем зруйновані мінарети Шахської мечеті і мечеті Тезепір.

Різанина і погроми охопили й інші регіони Азербайджану. 18 березня 2 тисячі дашнаків, озброєних гарматами і кулеметами, по дорозі з Баку в Шемаху дотла знищили 15 мусульманських сіл, після чого оточили і зруйнували місто, тисячі мусульман були жорстоко вбиті. Влітку 1918 року член надзвичайної слідчої комісії, юристу А. Ф. Новацькому насилу вдалося відшукати кількох вижили в повністю зруйнованій Шемахі, щоб отримати свідчення.

Різаниною в Шемахі керували вірмени - Степан Лалаєв (Лалаян), Гаврил Караогланян, Гюльбандян, Михайло Арзуманов, Карапет Караманов, Шушинця Агамалова, Самуїл Далієв, Петросянц і вірменські збройні формування в самій Шемахі.

У скоєній вірменами кривавої різанини в Баку було вбито 15-20 тисяч, в Шемахі - 7 тисяч, в губі - 6 тисяч азербайджанців. Число убитих в Сальяні, Навахи, Лянкярані, Кюрдамірі встановити так і не вдалося, оскільки більшовики, які захопили владу, припинили слідство.

Указом президента Азербайджану Гейдара Алієва від 26 березня 1998 року 31 березня був оголошений "Днем геноциду азербайджанців".